Yo, наркоманы и шмаркоманы! Вот расскажу вам историю, как я накупил закладок с шишками марихуаны и отправился на дачу с Микки Маусом. Будет угар, так что сидите поудобнее, а я вам всю дичь распишу!
Все началось с того, что я решил взять отпуск и устроить себе мозговой дурдом. Но как без хороших закладок? Цепанулся я на своего дилера, и он предложил мне огоньки - шишки марихуаны с химкой на высоте. Я, конечно, не мог пройти мимо такого соблазна и купил парочку килограммов.
Детка, это был тотальный кикер! Подготовил сумки, припас еду и побежал на дачу, чтобы понаблюдать, как Микки Маус кайфует от нашей гринки.
Мы решили начать с угарной игры в видеоигры. Закинулись с головы и начали гамать до упаду. Микки, этот маленький кроха, оказался настоящим асом в ГТА - догоняться его было невозможно! Мы устраивали настоящие гонки на экране, пока в голове крутилась только химка нашей марихуаны.
Но в какой-то момент нам это всё надоело. И тут мы решили попробовать грибы. Я достал из своей сумки эти психоактивные зверушки, и мы с Микки погрузились в настоящий психоделик. Суетились по даче, смеялись до слез, видели разных призраков и даже устроили эксперименты с временем. Кто-то там сказал, что сидение на часах перестало и быть рутиной, потому что стали думать о времени явно по-другому.
А потом мы решили взять МДМА. Мы просто хотели сделать нашу поездку на дачу по-настоящему незабываемой! Обожженные звери, мы налили себе как следует и снова взялись за электронику. Ночь превратилась в светящуюся волшебную гамму, а мы с Микки Маусом плясали до упаду на сковороде в танцевальных играх.
И в самый ответственный момент, когда мы уже на грани эйфории, мы решили сделать еще одну дозочку. Это было безумие! Мы уже воспринимали объективность, как извращение и считали, что надо еще больше мутить свою реальность. Так что, без раздумий, кикером снова приняли!
В итоге, я проснулся на диване, обмякшим и перецифрованным, а Микки Маус неожиданно превратился в настоящего Дональда Дака. Голова пульсировала, мысли были странными, а во рту ощущался вкус марихуаны. Я вспомнил все, что творилось на даче, и не мог удержаться от смеха.
Это было настоящее безумие, наркоманская комедия с элементами мультсериала!
А Микки Маус теперь живет в моей комнате. Мы обещали друг другу, что такие приключения у нас будут не единственными и что наше дружба будет длиться так же долго, как и наши закладки.
Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!
Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!
Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!
То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!
Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.
Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.
Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!
Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.
Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!
Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...